Протягом століть межа між світом живих і мертвих була значно тоншою, ніж зараз. У давнину люди регулярно ховали близьких прямо під підлогою осель, у внутрішніх двориках чи біля порога.
Нове масштабне дослідження науковців із Музею Філда в Чикаго пояснює, чому ця давня традиція, колись поширена на всіх континентах, майже зникла. На це вплинули глобальні історичні зміни.
Що відомо про поховання вдома
Керівниця дослідження Сабіна Цвечек зазначила, що в давнину живі й мертві співіснували в спільних поселеннях. Сьогодні такі поховання трапляються вкрай рідко, хоча етнографи фіксували традицію в різних куточках планети.
Науковці проаналізували дані про 60 суспільств з архіву Єльського університету. Лише 12% із них ховали померлих вдома. Потім Сабіна Цвечек разом із колегами з Єльського та Північно-Західного університетів вивчила додаткові дані з 49 археологічних пам’яток світу.
Результат вразив: приблизно 33% досліджених громад ховали родичів безпосередньо в будинках або поруч із ними. Яскравий приклад — мексиканське поселення Ель-Пальмільо (700–850 рр. н. е.). Там родичі спускалися до підземних гробниць просто з внутрішнього дворика оселі.
Чому практика зникла
Тривалий час існувала гіпотеза, що прагнення ховати померлих поруч із житлом пов’язане з переходом до осілого способу життя. Нібито так родини закріплювали права на землю. Проте цифри спростували це: осілі спільноти практикували такі поховання не частіше за кочові племена.
«Ми виявили, що не існує сильного зв’язку між тим, наскільки тимчасовим чи постійним було суспільство, і тим, наскільки ймовірно, що воно практикуватиме поховання в житлових приміщеннях», — зазначила Цвечек.
Головною причиною зникнення традиції став зовнішній тиск. Згідно з етнографічними записами, більшість спільнот відмовилися від поховань у будинках під впливом колонізації та поширення світових релігій.
«В етнографіях, які я читала, антропологи часто стверджують, що в описуваному суспільстві раніше практикувалися житлові поховання, але вони припинилися, коли в ці місця прибули основні організовані релігії та колонізація», — розповіла Цвечек. Частина громад почала ховати померлих на християнських цвинтарях за межами поселень, а інші перейшли до кремації через поширення індуїзму.
«Схоже, що колонізація справді вплинула на поховальну практику в глобальному масштабі протягом останніх чотирьох століть і пізніше, і саме тому житлові поховання набагато рідше зустрічаються в етнографічних записах», — підсумувала дослідниця.
Співавтор дослідження та куратор Музею Філда Гері Файнман зауважує, що глобальна колонізація не пояснює всіх трансформацій. У багатьох регіонах традиції змінилися ще до неї.
